І досі сниться: під горою

Чули ви колись, як спогади говорять із нами? Не словами, а картинками. Не голосом, а відчуттям. Саме так працює вірш

Знаєте, є такі тексти, що читаєш — і вже не хочеш вертатися в реальність. Бо вона різка, шумна, несправедлива. А

Уявіть: тихий вечір, сонце хилиться за верби, а ви — десь там, у самому серці дитинства. Теплота, спокій, родинна любов…

Чи бували у вас сни, в яких усе так затишно й тепло, що прокидатись — майже злочин? У Тараса Шевченка

«А чи снилось вам коли-небудь дитинство? Тепле, світле, безтурботне. Те, що наче стерлось із пам’яті, а потім раптом — раз!

Часом у літературі трапляються тексти, які нагадують не звичайну поезію, а акуратно складену шкатулку — відкриєш, а там шар за

А знаєте що? Деякі вірші — не просто поезія. Це листи з минулого, які прилітають у наші серця, щойно прочитаєш

Художні засоби — це не просто “прикраси” в поезії. Це справжні інструменти, якими поет не лише змальовує картини, а й

Чи був у вас колись такий сон, що хотілося не прокидатись? Такий теплий, рідний, де кожна дрібниця — як обійми.

Кажуть, найсильніші сни — ті, в яких прокидається серце. Саме такий сон побачив ліричний герой Шевченкового вірша. А може, й