Пігмаліон

Це не просто п’єса. Це – філологічна бомба, загорнута в лаконічну п’ятидієву комедію. Ви ж розумієте, що не кожен день

Чесно кажучи, після прочитання “Пігмаліона” я довго не міг заспокоїтись. Не тому, що п’єса якась надто драматична. А тому, що

Не знаєте, з чого почати знайомство з творчістю Джорджа Бернарда Шоу? Почніть із “Пігмаліона”. Це не просто сюжет про викладача

Це не просто історія про дівчину, яка заговорила без акценту. Це вибух у центрі старої системи. Це – виклик суспільству,

Коли дівчина з вулиці раптом починає говорити, як герцогиня, – це ще не казка. Це експеримент. Але от коли ця

Хто така Еліза Дулітл? Просто квіткарка з Ковент-Гардену? Або – дзеркало, у якому відбилася уся класова несправедливість і чоловічий снобізм

Шоу не просто пише п’єсу. Він закладає в неї міни сповільненої дії – символи, які вибухають смислами, як тільки ти

Давайте одразу по суті: “Пігмаліон” – це не просто історія про вимову чи граматику. Це вибуховий коктейль із соціальних ролей,

Якщо вам здається, що п’єса – це нудна схема з дією та репліками, то ось вам виклик: спробуйте не захопитися

Хто б міг подумати, що історія про фонетичного професора та вуличну квіткарку стане не просто популярною п’єсою, а вибуховим культурним