Вплив Валер’яна Підмогильного на літературу та культуру

Уявіть собі українську літературу початку ХХ століття. Тоді вона ще значною мірою перебувала в полоні сільської тематики. Головний герой – селянин, його доля – боротьба за землю, а місто часто змальовувалося як щось вороже, що відриває людину від її коріння.

Але тут з’являється Валер’ян Підмогильний. І приносить нову ідею: людина – не лише частина громади, а й індивідуальність. Він змінює українську літературу, вводячи психологізм, урбанізм і навіть екзистенційні мотиви.

Його розстріляли в 1937 році, його книги заборонили, але ідеї, які він впровадив, виявилися сильнішими за цензуру. Як же йому це вдалося?

«Місто»: роман, що випередив свій час

Якщо говорити про вплив Підмогильного, то не можна не згадати його найвідоміший твір – «Місто». Це перший в українській літературі урбаністичний роман.

Головний герой – Степан Радченко – приїжджає до Києва з села, сповнений амбіцій. Він не збирається загубитися серед вулиць і бруківки – навпаки, хоче підкорити місто. Але що більше він у ньому живе, то більше місто підкорює його самого.

Давайте звернемо увагу на цей момент:

«Він уже не відчував у собі селянина, але ще не був міським. Його думки хиталися між двома світами, і жоден не давав йому спокою.»

Ця історія актуальна і сьогодні. Хіба не знайома вам ситуація, коли людина переїжджає до великого міста, мріючи про нове життя, але згодом починає почуватися чужою і там, і там?

«Місто» відкрило новий напрямок у літературі. Це була книга не про землю, а про людину, яка прагне більшого.

Європейські ідеї в українській прозі

Підмогильний був не лише письменником, а й перекладачем. Саме він відкрив українським читачам:

• Оноре де Бальзака,
• Анатоля Франса,
• Гі де Мопассана,
• Вольтера.

Але найважливіше – він перейняв французький стиль мислення, його проза стала схожою на інтелектуальну європейську літературу.

Один із його улюблених письменників – Альбер Камю. Ідея про те, що людина самотня в цьому світі, що вона змушена сама шукати сенс існування – це те, що Підмогильний майстерно відобразив у своїх творах.

Це особливо відчувається у «Місті», коли Степан Радченко, досягнувши всього, що хотів, відчуває… порожнечу.

«Його тріумф був завершений, але в серці не було радості.»

Хіба не та сама тема, яку потім розвиватимуть Камю чи Сартр?

Підмогильний і соцреалізм: письменник, який не вписався в систему

У 1920-х література поступово перетворювалася на інструмент ідеології. Радянський Союз вимагав від письменників творів про героїв праці, про колективізацію, про класову боротьбу.

А що робить Підмогильний? Він пише про внутрішні конфлікти, про людську самотність, про моральний вибір. Його герої – не «зразкові радянські громадяни», а люди зі слабкостями, сумнівами і страхами.

Тому не дивно, що його прозу оголосили буржуазною, а його самого – ворогом народу. У 1934 році його заарештували, а в 1937-му розстріляли в урочищі Сандармох.

Його ім’я надовго стерли з літератури, але ідеї, які він привніс, не зникли.

Що він дав українській культурі?

Психологічний роман.

• До Підмогильного українська література переважно була сюжетно орієнтованою. Він же впровадив глибокий аналіз людської свідомості.

Європейські традиції.

• Його стиль нагадує Бальзака, Камю, Достоєвського. Він привніс інтелектуальність в українську прозу.

Урбаністичний реалізм.

• Його «Місто» – це перший великий роман про життя в мегаполісі.

Новий тип героя.

• Він змінив образ головного героя. Його персонажі – це особистості, які шукають себе.

Чи актуальний він сьогодні?

А тепер питання до вас: чи змінилося щось за 100 років?

• Люди продовжують їхати в Київ, Львів, Харків, шукаючи краще життя.
• Вони стикаються з тими ж викликами, що й герой «Міста».
• Вони прагнуть успіху, але розуміють, що він не гарантує щастя.

Саме тому Підмогильний і досі звучить сучасно.

Якщо ви хочете не просто читати, а розуміти літературу, то твори Підмогильного – це маст-рід. І хто знає – можливо, у них ви знайдете відповіді на власні питання.