Історія написання та видання поеми «Бояриня» Л. Українки

Леся Українка ніколи не боялася гострих тем. Її твори завжди несли протест, але «Бояриня» стала чимось особливим. Вона торкнулася того, про що не прийнято було говорити: залежності України від Москви та духовного рабства, яке знищує людину.

А тепер уявіть собі: початок XX століття, Україна — частина Російської імперії, всі спроби культурного відродження жорстко придушуються. І тут з’являється драма, що прямо натякає: українців силоміць змушують коритися, а їхня свобода задушена ще з XVII століття.

Чи могла така річ з’явитися на театральній сцені або друкуватися у всіх газетах? Звісно, ні. «Бояриня» майже одразу потрапила під негласну заборону.

Давайте розберемося, як і чому Леся Українка написала цю драму, та чому її довго замовчували.

1910 рік: драма, що писалася під палючим сонцем Єгипту

Хто б міг подумати, що твір про Україну буде створений так далеко від неї? Леся Українка писала «Бояриню» в Єгипті, куди вирушила на лікування. Хвороба виснажувала її, але в її душі палала боротьба.

Що змусило її звернутися саме до XVII століття? Відповідь проста: це був переломний момент, коли Україна втратила незалежність. Після Переяславської угоди 1654 року козацька держава опинилася під владою Москви. Багато хто тоді ще вірив у «єдність» із росіянами, але правда була гіркою:

• Козацькі привілеї швидко урізали.
• Українську автономію поступово знищували.
• Свободи, за які билися козаки, обернулися в покору царю.

Цей історичний період став символом зради і несвободи — саме те, що Леся Українка хотіла показати в «Боярині».

Головна героїня Оксана, яка покидає рідну землю заради чоловіка-боярина, — це не просто жінка. Це уособлення України, що опинилася у московських тенетах.

«А що ж? Хіба я тут, не як татарка, сиджу в неволі?»

Оксана відчуває, що потрапила у полон не лише фізично, а й духовно. І що найстрашніше — змиритися з цим неможливо.

Чи знала Леся Українка, що «Бояриню» не надрукують?

Так. Більше того, вона сама про це писала в листах до матері. Леся Українка не мала ілюзій щодо того, що в царській Росії подібні твори потрапляють під заборону.

Але тоді виникає запитання: чому вона все одно її написала?

Бо знала: правда має жити. Навіть якщо її приховають на роки, вона все одно прорветься.

Її побоювання справдилися — у Російській імперії діяв жорсткий контроль над українською літературою. Заборона друку українською була закріплена ще Валуєвським циркуляром 1863 року, а потім Емським указом 1876 року.

Про яке вільне слово могла йти мова?

«Такий вже тепер звичай: хто хоче жити, мусить покорятись».

Ці слова персонажа Степана пояснюють усю суть політики Москви щодо України.

Перша публікація: випадковий прорив у Полтаві

А ви знали, що «Бояриня» вперше з’явилася не в Києві, не у Львові і навіть не в Європі?

1914 рік. Полтава. Літературний журнал «Рідний край». Саме там уперше надрукували драму.

Чому це стало можливим?

• «Рідний край» видавався жінками, і цензура ставилася до нього менш суворо.
• Полтава була трохи віддалена від імперського центру, що давало шанс надрукувати щось «небажане».
• Влада могла не одразу помітити публікацію, адже це був не масовий друк.

Але навіть після цього «Бояриню» не перевидавали і не ставили на сцені. Твір залишався у тіні.

СРСР і «Бояриня»: цензура мовчання

Після 1917 року українці отримали шанс на власну державу, але ненадовго. Коли Україна опинилася під владою СРСР, боротьба за її ідентичність не припинилася.

Що зробила радянська влада? Просто забула про існування «Боярині».

• Драма не входила до офіційних видань Лесі Українки.
• Її не друкували майже 70 років.
• Про неї не згадували в школах і університетах.

Причина? У «братніх народах» не могло бути теми поневолення. А «Бояриня» — це прямий докір Москві.

«Україна лягла Москві під ноги, се мир по-твоєму — ота руїна?»

Такі слова радянській владі були не потрібні.

Як «Бояриня» повернулася до читачів?

Перше перевидання у СРСР сталося аж у 1989 році. Тільки тоді, під час перебудови, цензура послабила хватку.

Але справжнє повернення відбулося після 1991 року, коли Україна здобула незалежність.

Сьогодні цей твір не просто вивчають у школах — його ставлять у театрах, обговорюють, цитують.

«Бояриня» нарешті говорить на повний голос.

Висновки: чому ця драма важлива?

1. Леся Українка знала, що пише «небезпечний» твір, але не відмовилася від нього.
2. Російська імперія, а потім і СРСР, зробили все, щоб «Бояриня» зникла з культурного простору.
3. Тільки після незалежності України цей твір повернувся до читачів.

І ось тепер запитання до вас:

Чи не здається вам, що проблеми, порушені в «Боярині», залишаються актуальними і сьогодні? Чи можемо ми сказати, що вже не стикаємося з тими ж загрозами, що і герої драми?

Якщо ця історія щось доводить, то лише одне: слово має силу, і його не вдасться знищити, як би цього не хотіли імперії.