Проблематика п’єси «97» Миколи Куліша
Чи замислювалися ви, яку ціну має революція? Що відбувається, коли на зміну старим порядкам приходять нові, але не менш жорстокі? Саме ці питання ставить Микола Куліш у своїй п’єсі «97».
Це не просто драма про боротьбу бідноти з куркулями – це трагедія українського села, де немає правильних рішень і де кожен мусить боротися за виживання.
У цьому тексті ми розглянемо основні проблеми п’єси – соціальну нерівність, владу і насильство, голод, зраду, руйнування традицій та моральний вибір.
Проблема соціального розшарування та класової боротьби
А що, якщо я скажу, що революція в п’єсі – це не шлях до справедливості, а безкінечний конфлікт між «своїми»? Українське село ділиться на два табори: незаможники, які підтримують радянську владу, і куркулі, які намагаються зберегти своє майно.
Комнезамівці впевнені: вони нарешті отримали можливість поквитатися за роки злиднів. Вони вимагають, щоб багатші селяни поділилися зерном. Ось цитата, яка добре відображає цей конфлікт:
«Ану, Гиря, давай сюди хліб! Бо он діти пухнуть!»
Але чи можна виправдати насильство навіть під час голоду? Гиря не погоджується, бо знає: віддаси все – сам не виживеш. І це зачароване коло ненависті ніколи не розірветься.
Проблема голоду як випробування людяності
Як вам таке: голод не просто нищить тіла – він ламає моральні принципи. У п’єсі «97» голод стає справжнім випробуванням для кожного персонажа. Люди втрачають людяність, зраджують друзів, перестають розрізняти добро і зло.
Коли секретар сільради Панько погоджується підтримати куркуля Гирю в обмін на обіцянку одружитися з його дочкою Лизею, він навіть не приховує свого мотиву:
«Що мені твій комнезам, коли хліба нема?»
Тобто принципи відходять на другий план, коли на кону – виживання. І що страшніше: відвертий егоїзм чи вимушена зрада?
Проблема влади та насильства
Знаєте, що цікаво? Куліша не цікавить, хто правий, а хто винен. Він показує, що будь-яка влада – це не лише можливість змінити життя, а й спокуса, яка швидко перетворює людей на тиранів.
Герої, які на початку здавалися чесними і справедливими, поступово деградують, отримавши силу. Найяскравіший приклад – Копистка. Спочатку він звичайний селянин, але коли стає частиною комнезаму, його світогляд різко змінюється. Він вже не просто бореться за справедливість – він карає, карає жорстоко. Його фраза у фіналі звучить як вирок:
«Трах-тара-рах, резолюцію прийнято!»
А що далі? Немає значення. Головне – що рішення ухвалене, а долі людей зламані.
Проблема зради та морального вибору
А ви знали, що в п’єсі немає жодного ідеального персонажа? Кожен із них на певному етапі зраджує когось: друзів, родину, свої ідеали.
- Панько продається Гирі за хліб і Лизю.
- Смий, керівник комнезаму, спочатку прагне справедливості, але поступово стає фанатиком.
- Черниці, які нібито символізують духовність, також не безгрішні – вони сіють паніку, намагаючись врятувати власні життя.
Що ж виходить? Немає чіткої межі між добром і злом. Є тільки обставини, в яких кожен рятується, як може.
Проблема руйнування традиційного життя
Ще одна важлива тема п’єси – як революція змінює не лише порядок, а й сам спосіб мислення людей. Символом цих змін стає маленький Вася – хлопчик, який вчить грамоті дорослого селянина Копистку.
Це начебто позитивний момент, але чи дійсно знання несуть світло, якщо їх нав’язують із примусом? Ось показова цитата, де Ганна сварить сина за навчання:
«Та кинь своє читання! В печінках уже сидить!»
Це протистояння старого і нового – одна з найглибших проблем п’єси. Старий світ більше не існує, але новий ще не приніс обіцяного щастя.
Висновок
«97» – це не просто п’єса про боротьбу за владу чи хліб. Це твір про те, як революція змінює людей, роблячи ворогами тих, хто ще вчора був сусідом.
Чи можна виправдати насильство в ім’я «справедливості»? Чи здатні голод і страх знищити будь-які моральні принципи? Відповіді на ці питання Куліш не дає – він лише змушує нас замислитися.
А як ви вважаєте: чи була альтернатива цьому кровопролиттю? Чи, можливо, трагедія була неминучою?
