Сюжетний ланцюжок подій роману «Буба: мертвий сезон» Космовська

Усе починається з тиші. Не звичайної – психологічної. Буба, головна героїня роману, буквально залягає в ліжко. Не через грип і не через лінь – її серце розбите після розриву з Мілошем.

А що далі? А далі – класична історія не зовсім класичної дівчинки, яка потрапила в круговерть життя, де реальність пахне шарлоткою, інтернетом, зразами й нестерпною самотністю.

Початок – депресивний і марнославний

Перша точка відліку – розрив із Мілошем. Хлопець не просто залишив Бубу – він буквально переключив увагу на нову дівчину, худеньку Ребекку з архітектурного. І все б нічого, якби не Ребекчина фотка в журналі “Врода+”. Буба вирізає фото суперниці, дивиться на нього й… виносить на смітник разом з усім, що нагадує про минуле:

“Дівчина поклала фото до різних дрібничок, пов’язаних з Мілошем, а потім вирішила винести це все на смітник”.

А як реагує дідусь Генрик, єдиний справді близький дорослий у її житті? З гумором і щепленням від наївності:

“У коханні на компроміс погоджуються лише дурні або бридкі на вроду дівчата”.

Ніби жарт, а звучить як внутрішня мантра.

Сім’я – персональний цирк

Далі – родина. І тут, чесно кажучи, можна скласти окремий роман. Батько, Павло, який раніше працював на телебаченні, тепер торгує в телекрамниці. Мати, Марися, пише романи з назвами типу “Ув’язнені в сідлі” й на повному серйозі ходить у костюмі амазонки.

Дід купує комп’ютер, називає себе “Блондиночка” в чаті й шантажує зятя інтерв’ю в журналі “Темні справи”. Бартошова пече зрази, сестра Олька вагітніє, але не хоче вагітніти, бо має контракт у модельному агентстві. Ви ще з нами?

А ви чули отаке:

“Тепер вони обоє – мама і тато – були проти дідуся. І це вже здавалося йому прекрасним досягненням”.

Це більше ніж сцена – це стиль життя. Родина Буби – це такий собі стендап, де кожен виступає без мікрофона, але голосно.

Школа – притулок чи чергова арена?

У школі теж неспокійно. Подруга Агата зникає, а потім з’ясовується – вона в реабілітаційному центрі. У її житті були наркотики, втеча з дому, токсичне кохання й щире зізнання:

“Я не крала… Просто переносила крадене від одних до інших”.

Буба – одна з небагатьох, хто підтримує Агату, й це багато про неї говорить. А тим часом у класі з’являється новенький – Стась. Скромний, веснянкуватий, але уважний. Він – як тиха тінь, яка вміє слухати й сказати потрібні слова в потрібний момент.

“Люди чіпляються до безнадійних, а поруч не помічають нормальних друзів”.

Ця фраза Стася – то не просто коментар. Це мораль в одному рядку.

Перелом – бар, карти і “Малий Рисьо”

Ось де сюжет робить кульбіт. Буба вирішує повернути костюм Клеменсу – безхатькові, який програв його шулеру Сталіну. І знаєте що? Вона сама йде до бару, сідає за стіл і починає грати в бридж із легендарним шулером.

“Чемна дівчинка Буба витягала зі своїх карт самі козирі”.

Цей епізод – то не просто веселий поворот. Це момент, де Буба бере відповідальність, грає по-дорослому й виграє не лише костюм, а повагу до себе.

Кульмінація – повернення Агати й від’їзд Стася

Насамкінець – повернення Агати й несподівана новина про Стася. Виявляється, він – студент, який отримав стипендію в Америку. І хоч Стась усе ще поруч, Буба розуміє: недовго.

“Вона пошила йому подушечку в кольорах польського прапора – нехай у снах пам’ятає Батьківщину”.

І це так щиро. Без пафосу. Просто акт турботи.

Фінал – не крапка, а три крапки

На завершення – спільна вечеря, мама, яка більше не зірка, бо Протек виявився аферистом, і Клеменс, який знову має костюм. А ще – Буба, яка далі пише щоденник, готує шарлотку, гуляє з собакою і розуміє, що “мертвий сезон” закінчився.

А ви тільки вдумайтесь: роман починається з повної порожнечі, а завершується теплом, пряниками і надією. Ще не впевнені, чи цей сюжет вам щось дасть? Тоді згадайте:

“Ми ніби йдемо разом, а все-таки поодинці”.

Але не завжди. Іноді – разом.