Сюжетний ланцюжок подій повісті «Машина для здійснення бажань» Маар

Погодьтесь, не кожен день у вашому домі з’являється істота з хоботцем замість носа, яка називає вас татком і виконує будь-які бажання. Але саме з цього й починається шалена пригода в повісті Пауля Маара.

І якщо вам здається, що це типова казочка з фокусами – тримайтеся міцніше: сюжет тут розвивається як гірська річка після зливи – несподівано, весело й глибоко водночас.

Початок: усе починається з… грому в четвер

А знаєте що? Пан Пляшкер, звичайний собі службовець, веде зовсім не казкове життя. Але він одержимий ідеєю повернути Суботика – істоту, яку можна “викликати”, якщо впродовж тижня все піде за особливим планом. Умови повернення фантастичні:

“У неділю сяє сонце, у вівторок приходить пан Вівторакус, у четвер чотири рази гримить грім, а в п’ятницю він має вихідний…”

Пляшкер навіть імітує грім за допомогою ополоника й бляшанки. От вам перша ланка сюжетного ланцюга: не магія, а імпровізація! І знаєте що? Суботик повертається!

“Агов, татку! Не треба було мені підгризати ніжок у цього стільця. Тепер ви на мене сердитеся?”

Уже ця поява – як вибух конфетті. Весело? Так. Але далі ще цікавіше.

Середина: машина бажань запускається, а сюжет – розганяється

От уявіть: ви отримуєте машину, яка виконує будь-які бажання. Що замовите першим? Гроші? Авто? Подорож? Саме так і зробив пан Пляшкер. Але щоразу – з нюансами. Замість водолазного костюма з’являється одразу два. А коли просить грошей – отримує купу двадцятимаркових купюр прямо посеред кімнати. Пляшкер радіє, поки не читає в газеті про зникнення 4620 марок із ощадкаси. Збіг?

Варто уточнити, що ця частина повісті – суцільний урок: будь-яке бажання має ціну, особливо якщо формулюєш його не точно. Як каже Суботик:

“Бажання треба загадувати точніше!”

І тут відбувається ланцюгова реакція:

• Кулес – папуга пана Вівторакуса – отримує здатність говорити без угаву (і зникає через вікно).
• Пляшкер та Суботик тікають від переслідувань поліції після викрадення (нечітко сформульованих) грошей.
• Машина бажань починає “втомлюватися”, лампочки блимають, дим іде – технічна криза серед магії.

Хм… дайте подумати: що це? Просто гумор? Ні. Це – техніка, яка демонструє, як безвідповідальні бажання виводять із ладу не лише машину, а й стосунки між людьми.

Кульмінація: втеча на острів і дуель із самою машиною

Коли Пляшкер нарешті хоче чогось справжнього – втекти від усього на безлюдний острів – сюжет рвучко змінює курс. Спершу це відпочинок, кокоси, пальми й теплі хвилі. А потім з’являються туристи, сміття, гамір. Гармонія знову порушена.

“Це – тато Пляшкер, а я звуся Робінзон” – представляється Суботик.

А далі починається найважливіша сцена всієї повісті – конфлікт двох бажань. Пляшкер і Вівторакус одночасно просять машину повернути друзів додому. Два протилежні бажання = перегрів. І в цей момент:

“…блакитне світло ще раз блимнуло й погасло. Суботик промимрив, що він переміг, а машина перегоріла.”

Це не просто ефектна сцена. Це кульмінація ідеї: технології не справляються, коли в них вкладають надто людські (і суперечливі) бажання. І саме Суботик – живе, чуттєве створіння – стає переможцем у боротьбі з механікою.

Фінал: остання цятка й справжнє бажання

Уже наприкінці Пляшкер намагається полагодити машину, заливає її оцтом і маслом, сипле сіль. Але марно – система дає збій. Коли загадує “п’ять марок”, отримує шкварки. Просить “шапку” – отримує жабку. І тут, друзі, ми підходимо до останньої ланки ланцюга подій.

Пляшкер нарешті розуміє, що хоче справжнього – не грошей, не авто, не подорожі, а залишити Суботика з собою назавжди.

“Я хочу, щоб Суботик назавжди залишився зі мною!”

І – ось вона, магія! Зникає остання синя цятка з обличчя Суботика. Не машина, не кнопка, не фокус – а бажання, продиктоване серцем.

Що з усього цього виходить?

Це викликає питання: чи справжні дива робить машина? Пф… здається, ні. Бо навіть Суботик сміється й каже:

“Може, треба було придумати інакші бажання?”

Сюжет повісті – це не просто ланцюжок подій. Це ланцюжок усвідомлень. Від банального “я хочу ковбаски” – до глибокого “я хочу друга поруч”.

І останнє: що залишається після фіналу?

Проста думка. Глибока. Дитяча й доросла водночас: машина бажань може зламатися, а от щире серце – ні. І якщо хочеш справжнього – не шукай кнопку, шукай того, з ким хочеш це розділити.