Скорочена біографія Роальда Дала

Роальд Дал – це не просто ім’я з обкладинки дитячої книжки. Це справжній чаклун слова, який умів перетворювати звичайні речі на магію. І хоч його життя могло б бути сюжетом для голлівудського фільму, усе почалося доволі просто – з невеличкого містечка у Валлії.

Хлопчик із норвезьким ім’ям

Народжений 13 вересня 1916 року в Лландаффі, Кардіфф (це Уельс, якщо що), Дал з дитинства був особливим. Його назвали на честь дослідника Роальда Амундсена – героя Норвегії.

У родині говорили норвезькою, святкували національні свята і ходили до місцевої норвезької церкви. І все б нічого, якби не трагічні події: у 1920 році він втрачає сестру Астрі та батька з різницею в один місяць. Йому лише чотири. Але життя – не казка, воно не запитує дозволу на повороти.

Його мати, Софі, могла б повернутися до Норвегії. Але залишилася. Вона знала – чоловік хотів, аби діти здобули освіту в Англії. Так і сталося.

Шкільні роки, солодощі і трохи болю

Школа була не з приємних: сувора дисципліна, холодні пансіони, листи додому замість розмов по телефону. У Школі Святого Петра, а потім у Рептоні, Роальд відчув на собі всю жорсткість англійської системи виховання. Але саме там зародилася його любов до фантазії. Чому? Бо реальність, скажімо прямо, не тішила.

І тут – цікавий факт: його школа отримувала коробки нових шоколадок для дегустації. Це не жарт. Дал особисто тестував нові смаки від “Cadbury”. І тоді в його голові, певно, народився перший образ шоколадної фабрики. Так от звідки Чарлі і шоколадна фабрика, ага?

“Він мріяв про шоколад, який вибухає у роті, як феєрверк” – писав Дал про свою головну солодку історію.

Африка, літаки і аварія

Не маючи бажання вчитися в університеті, юнак пішов працювати в компанію Shell. Його відправили до Танзанії. Але світ стояв на порозі Другої світової. У 1939 році Роальд вступає до британських ВПС і стає льотчиком. Усе було б як у пригодницькому романі, якби не серйозна аварія над лівійською пустелею. Його літак зазнав катастрофи.

Цей досвід – травматичний, але й глибоко особистий – ліг в основу його першого опублікованого оповідання. Називалося воно “Шматок торта”.

“Він бачив небо знизу. А пісок – зверху. Все змішалося” – з цього моменту його проза стала ще щирішою.

І ось вам письменник

Після війни Дал оселився у Великій Британії. Почав писати активно – і для дорослих, і для дітей. Його історії наповнені чарівністю, гумором і трохи темряви. Вони не “солоденькі”. Вони справжні. У них діти можуть бути хоробрими, а дорослі – небезпечними.

“Я пишу тільки про те, що захоплює дух або смішить. Діти знають, що я на їхній стороні”, – казав він.

Це не порожні слова. У “Матильді”, наприклад, він змальовує дівчинку з неймовірним інтелектом і неймовірно жахливими батьками. У “ВДВ” – самотню дівчинку, що знаходить друга-велетня. А у “Відьмах” – історію про те, що справжнє зло може ховатися під милим обличчям.

Найзнаковіші книги Дала:

• Чарлі і шоколадна фабрика (і її продовження про скляний ліфт)
• Джеймс і гігантський персик
• Матильда
• ВДВ
• Відьми
• Фантастичний містер Лис

“У хороших дітей завжди є друг, навіть якщо це гігант із вухами-вітрилами” – приблизно такий посил він дає.

І ще: Дал не боявся показати дорослих з поганої сторони. Він викривав байдужість, жорстокість, дурість. Але завжди залишав промінь надії. Дитина, на його думку, здатна бачити правду й боротися за неї.

Людина з двома життями

Окрім дитячих історій, він написав чимало новел у жанрі нуар. Для дорослих. Без магії, зате з шоковими кінцівками. Іноді – трохи моторошними. Був сценаристом (навіть писав для Джеймса Бонда), працював у Голлівуді. Але що важливіше – залишив по собі армію читачів.

Його життя – це:

• втрати і травми;
• шоколадки і листи додому;
• небо над Африкою і аварії;
• блискучий гумор і тонка іронія;
• дитячі сльози й перемоги.

Що далі?

Помер Дал 23 листопада 1990 року. Але це – не кінець. У Бакінгемширі працює музей його імені. І кожного 13 вересня – його день. Не тільки в календарі, а й у серцях мільйонів дітей.

А ще його фонд допомагає тяжкохворим дітям. Бо навіть після смерті Дал на їхньому боці.

Насамкінець

Ось такий він – Роальд Дал. Злетів із шкільного пансіону до шоколадної фабрики. Пройшов крізь війну і став другом кожної дитини. І навіть дорослому іноді варто перечитати Матильду – хоча б для того, щоб знову повірити в диво.