Аналіз п’єси «97» Миколи Куліша

Ви тільки уявіть: сільська хата, холод, порожні миски… На столі — не хліб, а радянські бомаги, за вікном — хуртовина, а в хаті — сварка: Копистка повчає Ганну, що треба вчитися, бо тільки освічені можуть будувати новий світ. А Ганна? Вона просто хоче, щоб було що зварити.

Так починається п’єса «97» Миколи Куліша — історія про боротьбу за виживання, про ідеологію, що розділяє родини, і про людей, які опинилися в пастці між владою та голодом.

Соціальний конфлікт: комнезами проти куркулів

Це не просто розповідь про село 1920-х років. Це історія про те, як революція руйнує традиційний уклад життя. Куліш показує дві сторони:

• Комнезами (комітети незаможних селян) – ті, хто підтримує більшовицьку владу, конфісковує хліб у «куркулів» і впроваджує нові порядки.
• Заможні селяни (куркулі) – ті, хто виступає проти радянської політики, бо розуміє: це шлях до голоду.

Головний конфлікт п’єси зосереджений навколо боротьби між комнезамом і заможними селянами. З одного боку – фанатично відданий ідеї Копистка, з іншого – Гнат Гиря, який просто хоче захистити своє майно.

Цитата Копистки дає чітке уявлення про його світогляд:

«Монахи – раз, попи – два, дяки – три, пани – чотири… Вся ця наволоч робить нам провокацію!»

Чи не нагадує це знайому схему ворогів народу?

Але й Гиря не ідеальний герой. Він не просто захищає себе – він теж жорстокий. Наприклад, коли він відмовляє старчихі Орині у шматку хліба, бо боїться, що вона розкаже всім, що в нього є їжа:

«Ти що, собача печінко, не розумієш? Якщо скажеш – завтра і мене, і тебе не буде!»

Жорстокість породжує жорстокість. А в голодний час моральність стає розкішшю…

Роль іронії: чому ми сміємося крізь сльози?

Куліш не просто розповідає трагічну історію — він робить це з іронією. Його персонажі живі, розмовляють простою, але влучною мовою. Навіть у найтяжчі моменти в п’єсі звучить сміх — гіркий, але сміх.

Наприклад, коли Ганна лається з Кописткою, який переконаний, що технічний прогрес зробить життя кращим:

«А тоді зладнаємо тобі таку піч, що сама варитиме, сама й пектиме…»

Іронія тут очевидна: яка «розумна піч», якщо навіть на звичайну їжу немає зернини?

Образ Васі: голос нового покоління

Серед усіх героїв особливо виділяється Вася — хлопець, який прагне знань. Він не підтримує комнезами, але й не хоче жити за старими порядками. Його головна мета — вчитися, бо він розуміє, що в темряві знань немає свободи.

«Ми люди темні, а я не хочу бути темним. Я не можу так…»

Чи вдасться йому знайти свій шлях? Це питання Куліш залишає відкритим.

Фінал: єдності немає, як і виходу

Завершується п’єса драматично: Гиря збирає людей, щоб не допустити вилучення церковного майна, а комнезами готуються до жорсткої розправи.

Кожен персонаж у фіналі ніби стоїть на краю прірви: революція з’їдає своїх дітей, а голод не розбирає, хто правий, а хто винен.

Висновок: п’єса, яка й сьогодні актуальна

П’єса «97» — це не просто історія про минуле. Це історія про людську природу, про вибір між виживанням і совістю.

Вона змушує задуматися: що ми цінуємо більше — ідеї чи людей? І чи не повторюємо ми сьогодні тих самих помилок, що й 100 років тому?

Відповідь, як завжди, залежить від нас.