Цитатна характеристика Рини Мазайло з п’єси «Мина Мазайло»
Якщо говорити про Рину Мазайло, то вона – одна з найяскравіших постатей у п’єсі. Її образ сповнений енергії, хитрості й прагнення пристосуватися до «модних» тенденцій. Вона жвава, дотепна, вперта, але головне – цілковито поділяє прагнення батька позбутися українського прізвища.
Варто лише згадати її реакцію на рішення Мини змінити прізвище:
«Мрія воскресла! Мина міняє прізвище!»
Чи не відчувається тут тріумф? Для Рини це не просто зміна документів – це вихід у світ «кращих можливостей», шанс стати ближчою до еліти. Вона переконана, що українське коріння – це тягар, від якого треба позбутися.
Маніпуляторка в дії
Рина чудово розуміє, що її брат Мокій – головна перешкода в реалізації плану родини. Щоб його «переконати», вона вдається до хитрощів і залучає подругу Улю:
«Він на тебе словами, віршами, ідеологією, а ти на нього базою… Тим-то і поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такі очі, губи, взагалі прекрасну базу маєш».
Ось така проста схема: якщо вплинути на серце хлопця, то й думки його можна змінити. Вона навіть не приховує, що хоче використати подругу, і не соромиться формулювати це напряму.
Рина – типова міщанка?
Якщо її брат бачить красу в українській мові, то Рина – типовий продукт радянського міщанства, яке прагнуло «розчинитися» в російськості. Вона не аналізує, не ставить питань – просто сліпо вірить у міф, що російське звучить благородніше, а українське – це щось сільське та застаріле.
Її позиція особливо яскраво проявляється в розмові з тьотею Мотею:
«Як добре, що ти приїхала! Ти ж не допустиш цієї катастрофи?!»
А що за «катастрофа»? Та те, що її брат не хоче відмовлятися від рідного прізвища! Для Рини це не питання самобутності, а питання «встигнути вскочити в правильний потяг».
Жертва свого часу?
Рина викликає неоднозначні почуття. Вона розумна, енергійна, вона знає, чого хоче. Але її цінності – це цінності людини, яка намагається вижити, пристосуватися, стати частиною того, що вона вважає «елітним». Її не цікавить історія чи культура – головне, щоб прізвище звучало «правильно».
Історія все розставила на свої місця. Коли наприкінці п’єси Мина Мазайло офіційно стає «Мазєніним», родина святкує. Але ось іронія:
«За постановою комісії в справах українізації… звільнено з посади службовця М. М. Мазайла-Мазєніна».
Мрія збулася, але що вона принесла? Ось вам і Рина – символ тієї частини суспільства, яка в гонитві за «правильним» так і не зрозуміла, що її використовують.
