Другорядні герої роману «Буба» Космовська

Знаєте, є персонажі, які не на обкладинці, не в центрі уваги, не на перших сторінках. Але спробуй їх забрати – і вся історія розсиплеться, як пасьянс без останньої карти. Саме такими є другорядні герої роману Барбари Космовської “Буба”. Вони не кричать про себе, але тримають сюжет, ніби тихі стіни родинного будинку, де все гуде, свариться, мовчить – і все одно стоїть.

Сестра Олька: перманентна катастрофа

Олька – старша сестра Буби, яка постійно повертається додому після чергової любовної драми. Вона яскрава, гучна, трохи роздратована життям і завжди трохи “не в формі”. Можна сказати, її енергія – як вибухова хвиля: зачіпає всіх, але нікого не залишає байдужим.

“Олька щойно повернулася від якогось чергового пілота, сценариста чи студента архітектури. Вона знову сумувала – значить, знову була закохана”

Фішка в тому, що Олька – це вічна криза у джинсах і мартенсах. Вона така, якою не хоче бути Буба. І водночас така, яку Буба частково розуміє. Їхні стосунки – це мікс іронії, байдужості й неочікуваного сестринського тепла.

Бартошова – няня з людським обличчям

Бартошова – хатня робітниця, яка виконує всі функції матері, про які Марися забула. Вона не читає модних книг, не сидить на дієтах, не носить лосини кольору фуксії. Але вона знає, коли дівчинка голодна. Коли їй боляче. Коли краще помовчати.

“Бартошова не питала, чому в Буби червоні очі. Просто поставила перед нею гарячу тарілку супу й сказала: “Їж””

А тепер подумайте: скільки разів саме тиша й турбота лікували краще за поради й коментарі?

Пані Астріда – зен-буря в кімнаті

Астріда – це персонаж зі світу абсурду. Являється в житті Бубиної родини як модна “духовна порадниця”, яка викидає телевізор, забороняє м’ясо та змушує всіх медитувати серед тарілок з вівсянкою.

“Астріда наказала мовчати. Тато Павел, не вірячи у власну покірність, сидів, уявляючи, як у нього проростає третє око”

Вона нібито несерйозна. Але насправді – лакмусовий папірець того, як швидко дорослі губляться в модних тенденціях, а Буба – залишається тверезою, критичною й… справжньою.

Баба Рита – жіночий спецназ

Баба Рита – ще одна гроза в родині. Її методи прості: кому сковорідкою, кому криком, а кому – приниженням. Вона приїжджає з місією “навести порядок”, але по факту влаштовує домашній “реаліті-шоу”.

“Баба Рита встигла всіх перепросити, всіх образити, перебрати всі страви на столі й змусити Бартошову ледь не втекти з дому”

Це персонаж, який показує: не кожен старший – мудрий, не кожен гість – бажаний. Її поява підкреслює хаос і емоційну безпорадність родини, в якій Буба намагається знайти своє місце.

Мілош – добрий вітер зі шкільної парти

Хоч Мілош з’являється ближче до середини роману, він – як нове повітря. Спокійний, уважний, непоказний хлопець із щирою усмішкою й любов’ю до птахів. Він не добивається Буби, не тисне – просто поруч. І цього досить.

“Мілош сказав, що Буба – мов синій дрізд: птах, якого важко зустріти, але неможливо забути”

Це не просто романтичний персонаж. Це доказ того, що справжні люди не вимагають – вони приймають.

Додаткові постаті – тіньові інструменти драми

У романі є ще кілька “малих”, але точних персонажів, які дають змогу повніше побачити картину:

• Адась і Йолька – фальшиве кохання й ще фальшивіша дружба.
• Сусіди, знайомі, випадкові вчителі – фон, на якому виразно видно, як світ постійно не помічає Бубу.

Цікаво, що другорядні герої в Космовської часто говорять точніше, ніж головні. Через них – іронія, конфлікт, комізм, біль. Вони – архітектори настрою.

Висновок

Як на мене, другорядні персонажі “Буби” – це щось на кшталт соусів у добрій страві. Вони не основа, але без них усе було б прісно. Через них ми глибше розуміємо головну героїню, більше відчуваємо абсурд буденного й краще бачимо, як формується сильна особистість у крихкому підлітковому тілі.

Замисліться: чи не ці “другорядні” і є справжніми двигунами історії?