Головні герої роману «Буба» Космовська
Ви тільки вдумайтесь: що, як головна героїня – це не супервумен і не жертва, а звичайна дівчина, яка тихо виживає серед гучних дорослих, що крутяться навколо себе? От вам і “Буба” – роман, де герої не підстроюються під жанр, а жанр підлаштовується під них.
Буба – тихе ядро хаосу
Агнешка, яку всі кличуть Бубою, – підліток без глянцю. Вона не мріє про сцену, славу чи блискучі пости в соцмережах. Вона хоче простого: уваги, тепла й чесності. Іронічна, глибока, трохи саркастична. Грає в бридж. Слухає класичну музику. Мовчить там, де інші волають. Її щоденна реальність – це родина, де “кожен живе окремо, навіть у межах однієї кімнати”.
“Уже декілька років Буба навчилася не сподіватися на щось від мами чи тата. Не тому, що не любила їх. Просто зрозуміла: інакше буде боляче”
Фішка в тому, що Буба – це дзеркало. Вона відображає чужу неувагу, безтактність, недбалість. І в цьому її сила.
Павел і Марися – зірки без орбіти
Батьки Буби – класика постмодерну: успішні, галасливі, але абсолютно відсторонені. Павел – телеведучий, який на роботі грає роль емпатичного героя, а вдома забуває навіть, коли в доньки день народження. Марися – авторка дешевих романів, яка більше переймається своєю фігурою, ніж душевним станом дитини.
“Павел ставив стандартне запитання: “Як справи, Бубо?”, а потім зникав у своїх телефонах і сценаріях. Йому навіть не потрібно було чути відповідь”
“Мати оглядала себе в дзеркалі – її тривожила складка на животі. Вона була надто зайнята самоспостереженням, щоб помітити, що в доньки в очах сльози”
Ви тільки вдумайтесь – як це, коли твої батьки більше в курсі сюжетів своїх телешоу, ніж твого життя?
Дідусь Генрик – улюблений психотерапевт
А от Генрик – це окрема історія. Бубин дідусь – не просто родич. Він – її прихисток. Її розрада. Її партія у бридж і в житті.
“Дідусь мав дивовижну здатність відчувати, коли Буба мовчала не просто так, а тому що їй було сумно”
Генрик – не пафосний. Він не дає порад з висоти, не “виховує”, а просто є. Вміє жартувати, обійняти, запропонувати сендвіч і сказати:
“Сьогодні всі дурні, окрім тебе. І мене – бо я тебе люблю”.
Чесно кажучи, такого героя хочеться вирізати з книжки й поставити біля себе на кухні.
Адась, Йолька і Мілош – трикутник, що болить
А тепер – трохи про серце. Адась – дитяча любов Буби. Начебто милий, добрий, але слабкий. Обирає Йольку – яскраву, голосну, але поверхневу. І цим розбиває Бубі серце.
“Коли він був поруч – говорив тільки про Йольку. І Буба мовчки слухала. Бо що ж іще їй залишалося?”
Йолька – зрадниця з посмішкою. Спершу подруга, потім – суперниця, зрештою – просто зайва у фіналі.
І тут на сцену виходить Мілош. Без гучних фраз. Без пафосу. Просто хлопець, який бачить у Бубі не “дивну”, а справжню.
“Мілош назвав Бубу синім дроздом. Він сказав: це мій улюблений птах. Такий же рідкісний, як і ти”
А ви знали, що іноді одного теплого погляду вистачає, щоб полагодити цілий розбитий світ?
Олька, Астріда, Бартошова й баба Рита
Цей квартет – справжній антураж Бубиного побуту. Олька, старша сестра, приїжджає після чергового любовного фіаско, ділиться плітками і носить чужі мартенси. Астріда – дивна гуру, яка “очищає простір” і забороняє дивитися телевізор.
Бартошова – хатня робітниця, що розуміє Бубу краще за всіх інших разом узятих. А баба Рита – грім з далекої родини, яка керує всіма, крім себе.
“Буба мріяла, що коли приїде додому, її зустрінуть, обіймуть, запитають, як пройшов день… Натомість її питали: “Ти бачила мій новий светрик?””
Усі ці герої – немов декорації до театру абсурду, де Буба – єдина, хто справді “живе”.
Висновок
Це не просто набір персонажів. Це – система координат, у якій формується Буба. Хтось її ігнорує, хтось ранить, хтось підтримує. Але завдяки всім їм – вона стає собою.
І якщо ви досі не читали роман, то, можливо, варто хоча б поглянути на нього очима тихої, розумної дівчини, яка хоче не багато – просто бути почутою.
