Образи новели «Вождь червоношкірих» О. Генрі

Хочу сказати, що ця історія – справжня ковдра з різнобарвних клаптиків характерів. Усі персонажі настільки колоритні, що без них сюжет розсипався б на порох. Давайте я проясню, чим кожен із них важливий і чому їхні образи так легко врізаються в пам’ять.

Сем – двигун авантюри

Сем – той, хто заводить увесь цей мотлох із викраденням. Він упевнений у своїй кмітливості, вірить, що прорахував кожен крок. Але, знаєте, є таке прислів’я: “Не рий іншому яму – сам у неї впадеш”. Сем опиняється у ролі заручника власної самовпевненості.

“Я вирішив, що нічого страшного не буде, якщо ми трохи знизимо викуп і швидше позбавимось хлопчиська.”

Він спочатку здається розсудливим. Наче мозок команди. Але ви тільки вдумайтесь – зрештою він такий самий переляканий, як і Білл, тільки вдає хороброго. Сем символізує ілюзію контролю. Він показує, як легко втратити ґрунт під ногами, якщо зневажати людяністю.

Білл Дрісколл – жертва дитячих забав

Білл – це не просто друг Сема. Це жива ілюстрація того, як легко сильний дорослий може стати іграшкою в руках дитини. Він увесь час терпить витівки Джонні, його крики, удари й образи. Чесно кажучи, Білл – найбільш комічний і трагічний водночас персонаж.

“Білл непритомніє і падає головою в багаття.”

Ця сцена – мов символ поразки дорослого перед дитячою енергією. Для довідки: Білл хотів заробити на викраденні, а в підсумку був готовий заплатити, аби позбутися “вождя”. Він перетворюється на вічного потерпілого, що боїться навіть ранкової зорі, бо тоді “з нього мали знімати скальп”.

Джонні – справжній Вождь червоношкірих

А знаєте що? Джонні – головна зірка новели. Він втілення дикої свободи, невгамовності і повної відсутності страху. Хлопець не бачить у викраденні нічого страшного, навпаки – радіє пригоді.

“Вождь червоношкірих сподівався, що ми залишимо його в печері назавжди.”

Уявіть собі дитину, яка приїдається до батьківської байдужості і знаходить радість у чужих планах. Джонні створює власний світ, де він головний, а дорослі – всього лиш піддослідні кролики. Цікаво те, що його шалена енергія і фантазія руйнують злочинний задум дощенту.

Ебенезер Дорсет – крижаний батько

Поміркуйте: хіба нормально, що батько не тільки не намагається повернути сина, а ще й виставляє рахунок викрадачам? Дорсет – символ байдужості, яка прикрита маскою порядності. Він спокійно пише:

“Я згоден прийняти хлопчика назад, якщо ви доплатите мені двісті п’ятдесят доларів.”

Чи не здається вам дивним, що Ебенезер більше турбується про гаманець, ніж про дитину? Це холодна логіка людини, що втратила емоційний зв’язок із сином. У творі він – ніби антипод Сема й Білла, які попри все починають хвилюватися за хлопця.

Перелік рис персонажів

Для зручності зведу все у короткий список, що підсумує головні риси:

• Сем – розумник, який переоцінив свої сили.
• Білл – комічна жертва, яка втомилася терпіти.
• Джонні – дикість, енергія й дитяче свавілля.
• Дорсет – цинізм, що ховається за поважністю.

Образи, що працюють як дзеркало

Що б хотілось сказати? Усі ці образи – мов велике дзеркало, у якому видно наші слабкості й страхи. Діти можуть бути не такими невинними, як здається. А дорослі – не такими сильними. Коли читаєш про те, як Джонні змусив Білла бути конем, усміхаєшся. Але потім раптом думаєш: а чи справді ми так сильно контролюємо своє життя?

“Хлопчисько змусив Білла їсти пісок, який мав заміняти овес.”

Це не просто смішна сценка. Це символ того, що ми інколи погоджуємося на приниження, бо боїмося ще гіршого.

Іронія образів

Фішка в тому, що О. Генрі не просто малює характери. Він робить їх інструментами іронії. Вони всі смішні, але й трохи сумні. Кожен із них прагне простого – легких грошей, пригоди, визнання, спокою. Але замість цього всі потрапляють у безглузду гру, звідки хочеться чимшвидше втекти.

Висновок

Уявіть тільки: історія про двох злочинців і хлопчиська обертається розмовою про людську гідність і слабкість. Ось чому образи з “Вождя червоношкірих” не старіють – вони про нас самих.