Сенс та мораль новели «Вождь червоношкірих» О. Генрі

Чи вам відомо, що іноді великі ідеї розбиваються об дрібні, але шкідливі характери? Саме так сталося з героями О. Генрі – двома авантюристами, які мріяли про легкі гроші.

Неочікуваний поворот: жертва чи кат?

Сем і Білл – це, без перебільшення, класичні “ділові партнери”, які мислили стереотипами. Вони розробили план – викрасти десятирічного сина багатого Ебенезера Дорсета, щоб отримати “легкі дві тисячі доларів”. А що може піти не так? Хлопчик маленький, грошей у батька повно, а Поплар-коув – провінційне містечко, де за ними хіба що констебль поїде. І ось вам цитата, яка звучить, як передчуття краху:

“На нас зійшло тимчасове затьмарення розуму”.

Це “затьмарення” стало лакмусом для справжньої суті кожного з них і самої ситуації.

Дозвольте пояснити: викрадення мало закінчитися банальним викупом, але хлопчик на ім’я Джонні, а точніше – Вождь червоношкірих, виявився справжнім “локальним апокаліпсисом”. Ще на самому старті він кинув Біллу цеглину в око – символічно, правда? Тільки подумайте:

“Білл вирішує, що це обійдеться його таткові в додаткові п’ятсот доларів”.

А тепер уявіть: дитина, яка сприймає викрадення за пригоду і мріє про вогнище, на якому спалить своїх викрадачів. Між іншим, не кожен дорослий витримає таке “співіснування”.

Чому мораль твору не така проста

Щоб зрозуміти сенс новели, варто виділити кілька ключових тем:

• Відповідальність за виховання – Джонні виріс у родині, де батько не особливо переймався його характером. Результат – маленький диктатор у коротких штанях.
• Людська самовпевненість – Сем і Білл думали, що вони тут хижаки, а насправді стали здобиччю.
• Іронія долі – найкраще підкреслює момент, коли Ебенезер не просто не захотів платити, а ще й запропонував сам взяти гроші:

“Він погоджується взяти свого сина назад, якщо викрадачі доплатять йому 250 доларів”.

Це фіаско, колеги. Хочете приклад ще яскравішого фіаско? Білл, що просить Сема змінити суму викупу:

“Білл зі сльозами на очах просить Сема призначити викуп тільки в півтори тисячі, щоб Дорсет заплатив швидше і позбавив їх від свого шибеника”.

Чесно кажучи, якщо замислитись, мораль тут багатогранна. Автор показує: зло не завжди виглядає похмурим і страшним. Іноді воно носить руде волосся і приклеює пір’я до голови.

Сенс через контрасти: хижак і здобич міняються місцями

Подивіться, як О. Генрі вибудовує сюжет. Сем і Білл – типові аферисти. Їхні мотиви зрозумілі: заробити. Але мораль новели в тому, що насильство, навіть у “жартівливій” формі викрадення, обертається проти самого насильника.

Щоб не бути голослівним, наведу ще один фрагмент:

“Вождь червоношкірих сидить на Біллі верхи з ножем у руці і збирається знімати з Білла скальп”.

А ви тільки вдумайтесь: дорослий чоловік боїться десятирічного шибеника більше, ніж поліції. У цьому іронічному контрасті – суть: зло не завжди очікуєш там, де воно з’являється.

Основні уроки, що варто винести

Що ж стосується моралі, вона охоплює кілька площин:

1. Безвідповідальність у вихованні – якби Ебенезер більше спілкувався з сином, той би не перетворився на справжнього маленького тирана.
2. Самовпевненість злочинців – Сем і Білл думали, що все піде за планом. Але плани сипляться, коли не враховуєш людський фактор.
3. Сила іронії – О. Генрі доводить, що навіть добре спланована авантюра може стати фарсом.
4. Непередбачуваність життя – якщо гадаєте, що контролюєте ситуацію, пригадайте цю історію.

Варто звернути увагу й на фінальну сцену, яка гідна окремої цитати:

“Батько насилу віддирає його. Він ручається, що зуміє протриматися хвилин десять, не випускаючи сина…”

Цей епізод – точка фінального сорому двох “хижаків”.

Чому цей сюжет досі актуальний

Ось кілька причин, чому історія про “Вождя червоношкірих” залишається на слуху:

• Іронія і несподіваність фіналу створюють справжню насолоду для читача.
• Проблематика виховання дітей і зараз на часі.
• Ідея, що агресія обертається проти агресора, актуальна в будь-яку епоху.
• Хлопчик Джонні став символом “маленького хаосу”, що може зруйнувати будь-яку схему.

Іншими словами – мораль у тому, що хитрість і жорстокість ніколи не приводять до справжньої перемоги.

Висновок

Як на мене, О. Генрі створив не просто кумедну історію, а справжній маніфест проти самовпевненості й легковажності. Замисліться: хто тут справжній полонений – хлопчик чи ті, хто його викрав?