План новели «Вождь червоношкірих» О. Генрі

Хочу поділитися: ця історія – мов добре злагоджений годинник, де кожна шестерня сюжету крутиться чітко та з іронічним хрускотом. Щоб вам було простіше розуміти весь каскад пригод Сема, Білла і маленького вождя, я склав докладний план – покроковий і яскравий.

Початок змови

• Вирішення викрасти дитину. Сем і Білл, два шахраї, гостро потребують грошей для чергової оборудки. Сем висуває ідею – викрасти сина багатого містера Дорсета, бо той, мовляв, легко віддасть викуп.

Цитата для роздумів:

“Їм не вистачало двох тисяч доларів на проведення шахрайської спекуляції…”

Поміркуйте: чи не здається вам дивним, що двоє дорослих упевнені – все пройде без проблем?

• Спостереження за жертвою. Вони приїздять до будинку Дорсета і бачать його сина Джонні, що кидає каміння у кошеня. Уже тоді стає зрозуміло: хлопчик – не з тих, хто слухається.

“Хлопчисько жбурляє камінням в кошеня, що сидить на паркані”.

• Викрадення хлопчика. Білл намагається підкупити малого льодяниками. Джонні відповідає ударом цеглини по голові. Тоді доводиться ловити його силоміць. Іронія долі – ще не почавши, вони вже дістали по зубах.

Занурення в “індіанську гру”

• Перша ніч у печері. Шахраї ховають хлопчика у лісі. Джонні у захваті – йому здається, що це весела пригода.

“Вождь червоношкірих сподівається, що викрадачі назавжди залишать його жити з ними в печері”.

• Нові імена й ролі. Малий нарікає себе Вождем червоношкірих, Сема – Зміїним Оком, а Білла – Старим Хенком. Хто б міг подумати, що злочинці стануть іграшками? І тут починаються справжні випробування для Білла.
• Напади й погрози. Джонні кожні п’ять хвилин кричить бойовий клич, майструє зброю і погрожує зняти скальп із Білла.
  Ось що цікаво:

“Вождь червоношкірих сидить на Біллі верхи з ножем у руці…”

Перші ознаки поразки

• Повернення Сема та благання Білла. Коли Сем іде у місто, Білл сам на сам з “вождем” доходить до межі нервів. Повернувшись, Сем застає його з розбитою фізіономією.

“Білл залишається вартувати Джонні, а Сем відправляється повернути фургон…”

• Рішення писати листа про викуп. Вони складають вимогу: півтори тисячі доларів. Білл благально просить не ставити високу ціну, бо хоче скоріше позбутися малого.
• Відсутність паніки в містечку. Сем розвідує, чи шукають Джонні. І що ви думаєте? Ніхто навіть не хвилюється.
• Нова витівка хлопця. Поки Сем у містечку, Джонні змушує Білла дев’яносто разів носити його на спині й відповідати на абсурдні запитання. Уявіть собі: викрадач перетворився на живий атракціон.

Кульмінація абсурду

• Білл здається. Не витримавши, Білл відводить хлопчика додому. Але той не збирається повертатися – за кілька годин знову знаходить викрадачів у печері.

“Сем попросив Білла обернутись. Коли Білл обернувся і побачив у себе за спиною Вождя червоношкірих, він падає на траву”.

• Відповідь Дорсета. Приходить лист від містера Дорсета. Замість викупу – ультиматум: хочете, щоб я забрав дитину – сплатіть мені 250 доларів. Чесно кажучи, це – верх цинізму і водночас геніальності.
• Відчайдушне рішення. Білл благає Сема погодитися й заплатити. Той розуміє: іншого шляху немає.

Розв’язка комедії

• Остання хитрість. Викрадачі обіцяють Джонні нову рушницю та полювання на ведмедя – лише б заманити його додому.
• Повернення хлопця батькові. Ось вам приклад справжньої іронії: вони віддають 250 доларів за “викуп навпаки”.

“Джонні вчепився за ногу Білла, як п’явка…”

• Втеча із Поплар-коув. Поки містер Дорсет відволікає сина, двоє горе-злочинців наввипередки мчать з міста.

Емоційний фінал

Уявіть тільки: Сем і Білл, що так упевнено готували злочин, у підсумку самі стали заручниками маленького шибеника. Як на мене, цей план – найкраща ілюстрація того, як погані наміри можуть обернутись сміховинною катастрофою.

“Він ручається, що зуміє протриматися хвилин десять, не випускаючи сина, так що у Білла з Семом є трохи часу, щоб перетнути Центральні, Південні і Середньозахідні штати…”

Ви тільки вдумайтесь, яка символічна іронія: викрадачі втікали не від поліції, а від хлопчика.