Реферат про Елеонору Портер

Невеличке містечко в США, кінець XIX століття, і дівчинка, яка більше часу проводить у ліжку з хворобами, ніж на вулиці з друзями. Звучить як початок казки? Можливо. Але це – біографія Елеонор Портер, жінки, яка подарувала світові Полліанну, а разом із нею – цілі покоління віри в радість, навіть коли життя не дуже радісне.

З чого все почалося

Народилася Елеонор Емілі Годжман 19 грудня 1868 року в містечку Літлтон, штат Нью-Гемпшир. Вона була слабкою дитиною, але мала сильний характер. Музика стала її першою любов’ю: вона навчалася в Бостонській консерваторії, співала у хорах, мріяла про сцену. Але життя – штука непередбачувана. Одруження з Джоном Лиманом Портером змінило її маршрут – з музики вона повернула до літератури.

Цікаво, що писати вона почала не одразу. Перші твори з’явились у 1890-х, і то під псевдонімом Елеонор Стюарт. Писала для журналів – коротко, живо, по-людськи. У 1907 році вийшов її перший роман “Зустрічні течії”.

“У кожного є свій напрям. Важливо лише – не плисти бездумно за водою” – писала вона у своєму дебюті.

Великий прорив: “Полліанна”

А потім сталося щось особливе. У 1913 році вийшов роман “Полліанна”. І пішло-поїхало. Преса, читачі, екранізації, театральні постановки. Та головне – емоції. Люди не просто читали – вони змінювались. Вони вчилися радіти.

“Навіть коли не можеш знайти щось хороше – уяви, що воно десь є. Бо ж так веселіше!”

Це не просто рядки. Це – суть усього твору. Полліанна стала символом нескінченної надії, а “гра в радість” – терапією ще до появи психології в масовій культурі.

Продовження, що не поступається першому

Ви тільки вдумайтесь: після виходу роману авторці писали листи з усього світу з єдиним проханням – “Розкажіть, що сталося з Полліанною далі”. І Портер відповіла. У 1915 році вона видала “Полліанна дорослішає” – історію про те, як залишатись собою навіть тоді, коли світ намагається тебе зламати.

“Я можу бути дорослою, але грати в радість не заборонено нікому, правда ж?”

Тут Полліанна – не просто дівчинка. Вона – символ вибору. Бути добрим – це теж вибір.

Не лише Полліанна: інші твори

Мало хто знає, але Елеонор Портер написала загалом 14 романів і 4 томи оповідань. І серед них – чимало таких, що варті уваги:

• “Просто Девід” – історія хлопчика-музиканта, який відчуває світ через звук, а не через слова.
  

  “Його скрипка плакала, коли він не міг” – і це все, що треба знати про емоційну глибину цього тексту.

• “Світанок” – роман про духовне пробудження людини в післявоєнному світі. Екранізований ще у 1919 році.
• “Хто-небудь бачив мою дівчинку?” – про пам’ять, втрату і пошук себе. Згодом – фільм 1952 року.

Ці твори об’єднує одне – людяність. Їх можна порівняти з чашкою теплого чаю – вони не вирішують твої проблеми, але точно стає тепліше.

Екранізації, які заслуговують уваги

А знаєте що? З 1920-х до 2000-х років твори Портер екранізували понад десять разів. Від німого кіно з Мері Пікфорд до мультсеріалу з Японії, від класичного фільму студії Діснея до британських телевізійних адаптацій.

“Грати в радість – це не означає вдавати, що все добре. Це означає шукати, що ще не втрачено”.

Цей меседж влучав у серце і на екрані, і на сторінках.

Що залишила по собі

Елеонор Портер померла у 1920 році у віці 51 року. Наступного дня “New York Times” вийшла з заголовком: “Померла авторка “Полліанни””. І, знаєте, більше нічого не треба було писати. Бо хто хоча б раз прочитав “Полліанну”, той уже не забуде це ім’я.

Чесно кажучи…

Реферат – не той жанр, де зазвичай хочеться щось відчути. Але в цьому випадку – інакше. Бо Елеонор Портер не просто писала. Вона вміла торкатися. І якщо хоч раз вам було темно в душі – її книжки точно вам допоможуть.

Хочете перевірити? Почніть із “Полліанни”. А далі – не зупиняйтесь.