Сюжетний ланцюжок подій комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєр
Що буде, якщо звичайний багатій вирішить перетворитися на дворянина, не маючи ні титулу, ні розуміння, як це працює? А от і відповідь – отримаєте Журдена. Один день з життя цієї дивакуватої людини перетворюється на гротескний спектакль, який не лише смішить, а й коле болючими голками іронії.
Початок: знайомство з диваком
Усе починається в домі пана Журдена – буржуа, який раптово захотів увійти у світ знаті. Не маючи шляхетного коріння, він вирішив “навчитися бути шляхтичем” – буквально. Із самого ранку до нього приходять вчителі: музики, танців, фехтування, філософії. Що ж, навчання стартувало.
Цитата, яка розставляє акценти з самого початку:
“…він нам платитиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього”
Каже вчитель музики, натякаючи, що клієнт у них хоч і смішний, зате вигідний.
До речі, сам Журден щиро вірить, що шляхетність можна набути через етикет і зовнішній вигляд. У його очах новий індійський халат і червоні штани – ознака благородства. От вам і “дворянська трансформація” у стилі пізнього бароко.
Перший конфлікт: наука чи ремесло?
А далі – цілий парад професійних ревнощів. Учителі фехтування, танців і музики влаштовують справжню суперечку про те, чия наука важливіша. На сцені – словесна бійка, яка швидко перетворюється на фізичну. І тут приходить філософ, щоби “умиротворити” всіх.
Цитата філософа, яка мала би зупинити хаос, але…:
“Треба постійно керувати своїми почуттями, а не ображати один одного” – каже він.
І що ви думаєте? Через кілька хвилин вже й сам бере участь у бійці.
А тепер уявіть: посеред цього безладу стоїть розгублений Журден, який відчайдушно намагається стати “освіченим”, але не може засвоїти навіть логіку. Зрештою він просить філософа навчити його… орфографії.
“Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало”
Ось ця цитата справжній хіт, який, здається, цитували у всіх театральних підручниках Європи.
Середина: перший обман і родинний конфлікт
Пан Журден готує розкішний обід на честь маркізи Дорімени, якій, сподівається, сподобається його “галантність”. Але ось сюрприз: його дружина все це бачить і не в захваті.
“Начхала я на твій обід! Я бороню свої права; і всі жінки стоятимуть за мене”
Каже вона, коли бачить, що її чоловік влаштовує банкет, крутиться навколо знатної дами і витрачає гроші на даремні подарунки.
Паралельно зростає ще один сюжетний вузол – любов Люсіль (дочки Журдена) до Клеонта, звичайного міщанина. Але пан Журден проти. Бо ж не шляхтич. Бо не маркіз.
І тут починається найсмішніше.
Кульмінація: “турецький” поворот
Якщо вам здається, що ситуація вже й так трохи божевільна – ви ще не чули про турецьку церемонію. Ков’єль, слуга Клеонта, придумує схему: переодягнути Клеонта в сина турецького султана й “посвятити” Журдена в новий сан – мамамуші.
Цитата, яка цвяхує всю сцену абсурду:
“Не стидатись, не кричати – коли хочеш паном стати!”
Так промовляють “турки”, водночас б’ючи Журдена ціпками.
Фішка в тому, що весь цей фарс виглядає логічним лише для самого Журдена. Він щиро вірить, що тепер він вельможа. А його дочка – наречена султанового сина.
Розв’язка: всі отримують по заслугах
Під кінець маска падає. Але лише для глядача. Журден продовжує вірити, що віддав дочку за східного принца, а сам став частиною еліти. Люсіль і Клеонт – щасливі разом. Ніколь і Ков’єль – теж. Дорант? Ну що ж, йому вдалося й маркізу завоювати, і гроші з друга потягти.
А ось і ще одна ключова цитата Журдена:
“Дочка моя буде маркізою! А як розізлите мене ще дужче, то я з неї герцогиню зроблю!” – от така наполегливість у глупоті, яка гідна окремої п’єси.
Що варто запам’ятати
- Сюжет комедії розгортається протягом одного дня – але це наче тиждень божевілля.
- Весь сюжет тримається на бажанні головного героя стати тим, ким він ніколи не був і не стане.
- Комедія Мольєра – це не просто про сміх, це про ілюзії, які ми самі собі вигадуємо, і як інші вміло цим користуються.
- Це гротеск і сатира, замасковані під легкий фарс. І в цьому – вся сіль.
І на завершення – коротко
Комедія “Міщанин-шляхтич” – це блискучий приклад того, як один день із життя однієї людини може викрити десятки людських слабкостей. І, чесно кажучи, сміємося ми не з Журдена. Ми сміємося з власних спроб виглядати тим, ким насправді не є.
