Степан Васильченко

Уявіть собі світ, де дев’яносто дітей тулиться в притулку, розрахованому лише на тридцять. Ліжок не вистачає, тепла немає, на обід

Чесно кажучи, якщо вам колись доводилося бачити дитину, яка вдає, що їй усе одно, а насправді всередині кричить — то

Чи був у вас знайомий, про якого спочатку думали: «та що з нього візьмеш?», а потім — бах! — і

От уявіть: маленький, босий, обідраний хлопчик — сам на сам із цілим жорстоким світом. Ні мами, ні тата. Холод, голод,

Хочу поділитися з вами не просто планом, а справжньою мапою подій, які розгортаються в оповіданні «Приблуда». Це не сухий перелік

Чи буває таке, що після прочитання твору хочеться просто… обійняти когось? Саме так діє на читача «Приблуда» Степана Васильченка —

Скажіть чесно: вам колись траплявся твір, який читаєш, а в горлі клубок? І хочеться то сміятися, то плакати? Саме таким

Скільки в літературі написано про сиріт? Безліч. Але чи багато з цих текстів залишають у грудях гіркий клубок, а в

А що, якщо я скажу, що текст може бути як кіно? Уявний, яскравий, багатошаровий. Саме такий ефект викликає оповідання «Приблуда»

Уявіть собі: сірий дитбудинок, холодні стіни, запах злиднів, порепані долоні, босі ноги й одне дитяче серце, яке, попри все, не