«Енеїда» (Вергілій)

Лавінія. Донька царя. Обіцяна Турну. Приз Енея. У неї практично немає слів у поемі, але як вам таке: саме навколо

От уявіть: ви цар, керуєте мирною країною, маєте доньку, яку сватає найкращий вояка округи, і тут – бац! – на

Турн – не просто супротивник Енея. Це той антагоніст, що тримається на межі між героїзмом і відчаєм, між гнівом і

Коротко? Анхіс – не головний герой “Енеїди”, але його постать тримає на собі всю вісь міфологічної, історичної й моральної тяглості

Сивілла – не герой дії, не володарка міст, не закохана цариця. Вона – голос між світами. Її не обирають –

Дідона – не просто жінка. Вона – імперія в людському тілі. Її серце – політична карта, її біль – геополітичний

Еней. Ім’я, що звучить ніби сигнал – до подорожі, до боротьби, до долі. Його не сплутаєш із жодним іншим, бо

Хто такі герої “Енеїди”? Вони не просто персонажі – це архетипи, символи часу, носії цінностей, ідеалів, а подекуди й божественних

Фінал “Енеїди” – це той самий момент, коли ти гортаєш останню сторінку й зависаєш. Чекаєш ще одного розділу, абзацу, хоча

По правді сказати, “Енеїда” – це не той твір, який можна просто прочитати й забути. Це як велика мозаїка: тільки