Українське Альфреско

А ви знали, що короткий вірш може вмістити в собі цілу націю, її біль, пам’ять, тишу й надію? Вірш «Українське

Чи бували ви колись у селі, де навіть повітря здається теплішим, а час — повільнішим? Де під хатою пахне любистком,

Уявіть собі: стоїть хатка. Біла-біла. Навколо — любисток, жоржини, вишні, патлашки. А на призьбі — дід і баба. Наче фреска

Є поезії, які не просто читаєш — ти в них заходиш. Як у стару хату, що пахне вишнями, вицвілими образами

Хто сказав, що трагедія завжди кричить? Іноді вона мовчить. Вона тихенько сидить на призьбі, спостерігає, як хитаються жоржини, як курочка

Чи вам знайоме відчуття, коли прочитаний вірш живе у вас ще довго після того, як останній рядок давно перегорнуто? Коли

Уявіть собі тихий сільський ранок. Вишні ще не обсипались, у дворі — любисток, а лелека, ніби старенький дідусь, опускається на

От скажіть чесно: коли востаннє ви зупинялися посеред буденного шуму й слухали тишу? Ту справжню — ледь чутну, з запахом

А знаєте що? Є в українській поезії такі тексти, які не просто читаються — вони проживаються. Проникають під шкіру. Ніби

«Остання в світі казка сидить під образами». А ви тільки вдумайтесь у ці слова… Це не просто рядок із поезії.