Збірки творів Мольєра

Уявіть собі: живе собі драматург, пише п’єси, збирає повні зали, а після смерті – бац! – і його тексти розлітаються по світу у вигляді збірок, ніби уламки кометного ядра. І кожен уламок досі сяє. Ось що сталося з творами Мольєра. Цікаво, що він сам не дожив до видання повного зібрання своїх творів. Але не хвилюйтеся – друзі і шанувальники все зробили як слід.

Перші збірки – із пилом дороги

Почнемо з моменту, коли п’єси Мольєра ще були гарячими, як свіжоспечений багет. Після смерті драматурга в 1673 році його трупа, Комеді Франсез, взялася за збирання п’єс у більш-менш системну колекцію. Саме вони уклали першу авторитетну збірку – у п’яти томах. Тоді вона мала радше театральне значення, ніж літературне. Мовляв, “ось вам тексти, грайте – не зіпсуйте”.

А знаєте що? Ці збірки стали основою для багатьох подальших видань, перекладів і навіть шкільних підручників. Уявіть тільки: актори стали літературними редакторами!

Повне зібрання творів – як скарб у шкатулці

З плином часу Мольєр почав “мігрувати” з театральної сцени на полиці бібліотек. Почали з’являтись багатотомні академічні видання:

• 1773 – велика ювілейна збірка з нагоди 100-річчя від дня смерті письменника. Тут уперше з’явились деякі варіанти текстів, які раніше ходили лише в рукописах.
• XIX століття – класичні повні зібрання з коментарями, примітками та аналізами (так, були навіть “спойлери” до п’єс).
• XX століття – оновлення, уточнення, перевірка за оригінальними рукописами, включення раніше не включених сцен і варіантів.

А от у XXI столітті – бінго! – електронні видання, інтерактивні збірки, переклади онлайн та повні PDF-версії всіх його п’єс. Зараз кожен може завантажити собі Тартюфа на телефон. Хіба не розкіш?

Як збірки впорядковані

Знаєте, іноді творів Мольєра більше, ніж здається. Бо збірки можуть мати різну логіку побудови:

• За хронологією – від першої п’єси до останньої (наприклад, від Лікаря попри волю до Уявного хворого).
• За жанром – окремо фарси, окремо комедії-балети, окремо трагедії (так-так, були й спроби трагедій!).
• За тематикою – збірки про любов, збірки про сім’ю, збірки про владу, збірки про лицемірство.

Для довідки: найбільше п’єс Мольєра об’єднують за “міщанською” та “аристократичною” лініями. Бо саме вони й задають той самий конфлікт, який тримає драму в тонусі.

Які п’єси найчастіше включають у збірки

Переходячи до змісту – от вам перелік творів, які майже завжди включають у будь-яку поважну збірку Мольєра:

• Тартюф – обов’язково! Це як “Гімн України” в антології патріотичних пісень.
• Скупий – класика про жадібність.

Цитата, яку точно наводять:

“Усе можна втратити – тільки не гроші!”

• Міщанин-шляхтич – для сміху і сатири.

І знову безсмертне:

“Я говорю прозою – яка радість!”

• Дон Жуан – глибоко, жорстко, небанально.

Наприклад:

“Я нікому не зобов’язаний правдою, бо всі живуть у брехні”.

• Мізантроп – філософська комедія на всі часи.

А от менш знані п’єси, як-от Пан де Пурсоньяк чи Амфітріон, потрапляють до збірок для гурманів. Але відверто кажучи – їх теж варто читати, бо там блиск гумору не тьмяніє, а грає.

Що ще цікавого є в таких збірках

Хочете дізнатись ще щось? У збірках часто є:

• передмови з коментарями (де критики сперечаються, чи справді Дон Жуан був атеїстом);
• розділи з історією постановок (де вказано, у якому костюмі грав Тартюфа сам Мольєр);
• фрагменти листів, відгуків сучасників (де король Людовік XIV пише: “Я теж сміявся” – ну, майже так).

Це створює ефект присутності – ніби сидиш у залі XVII століття і спостерігаєш, як глядачі регочуть, а деякі… червоніють.

І на завершення

Чесно кажучи, збірки творів Мольєра – це не просто архів. Це театр, який завжди відкритий. Варто тільки прочитати перший монолог – і вже не відірвешся. Бо кожна п’єса – це не просто текст, а вистава. І вона грається знову і знову – у книжках, у головах, у житті.